Сліди твої не побачив скрізь попіл,
Що віднімали, що піднімали - все навпіл,
Долоні твої, що спиняли майбутнє
Я не пам'ятаю, я не був присутній.
Я не був присутній.
В свідомості ні перед богом, ні на колінах
Не зрозумію і не забуду в очах перлинах я.
Не пробачай лиш посміхайся, у відчаї грай.
Тишу не слухай, тишу жени і не чекай.
Їх залишай холодних і злих, і пам'ятай:
Ми пізно зустрінемось, не нарікай, не відпускай.
Твій подих знеболив, твій дотик знекровив,
Ти те що не вб'є. Ти те що не вб'є.
Мій ранок скінчився за те хто ти є, за те що ти є. За те що ти є.
За те хто ти є. За те що ти є.
За те хто ти є. За те що ти є.
За те хто ти є. За те що ти є.
За те хто ти є. За те що ти є.
Хто ти є? Що ти є?
Ніхто із нас, ніхто із нас не здатен стати більшим.
Ніхто із нас, ніхто із нас не ті хто є - без перебільшень.
Ніхто із нас, ніхто із нас не піде за тобою.
Без тебе я став лиш потрібний землі - червоною рікою.
Очі твої розділені навпіл.
Губи розірвані, всі просто забули.
На чорнії коси падав наш попіл.
Нам не болить - нас не було.
Нам не болить - нас не було.
Нам не болить - нас не було.
Нам не болить - нас не було.
Нам не болить - нас не було!